Скотч винайшов в 1930 році працівник фірми 3M Річард Дрю. Цей предмет є тонкою стрічку з синтетичного матеріалу, змащену спеціальним скріплює складом. Варто відзначити, що на самому початку клейку речовину наносили виключно на краєчки стрічки. Деякий час по тому Річард придумав метод, який дозволив рівномірно наносити клей на всю поверхню матеріалу. А вже через два роки Джон Борден модернізував скотч, обладнавши його імпровізованим конвеєром з лезом - диспенсером, призначеним для розрізання фрагментів стрічки однією рукою. Його з успіхом впровадили в канцелярський скотч і скотч пакувальний.
На сьогоднішній день проводиться скотч різної ширини, довжини, товщини і щільності на базі прозорої або забарвленої стрічки. На ринку почали з'являтися малярні, технічні, хірургічні, протиковзкі скотчи. Багато організацій випускають скотч зі своїм логотипом, що стає для них своєрідною рекламою. У продажу також є двосторонні клейкі стрічки (зручні для склеювання предметів) різної товщини. У двосторонньому скотчі зовнішня клейка сторона захищена вільно відходить стрічкою-прокладкою.
З самого початку скотч вживався виключно в якості обгортки для їжі. Після підприємливі люди придумали багато варіантів використання скотча. Наприклад, новаторське застосування скотчу знайшов Марк Хайсман. П'ятдесятирічний художник із США, який має українське коріння і колись навчався в МАрхИ, створює свої картини за допомогою звичайного коричневого скотча. В якості основи він використовує скляні панелі. Те, як майстер, використовуючи банальний скотч, втілює свої ідеї, воістину захоплює і дивує. Всі картини виконані в незвичайному стилі, але при цьому з високим ступенем точності. Прекрасні відгуки аудиторії та критиків були відзначені рядом персональних виставок.
Марк Хайсман, розповідаючи про свої проекти, згадує, що працює зі скляною основою, накладаючи на зображення або портрети шари скотча. Художник зазначає, що працює по налагодженій системі, накладаючи стрічку в спеціальному порядку. Він створює свій неповторний стиль за допомогою бездоганного підбору тіней, освітлення, відблисків і рельєфності.
За словами Хайсман, їм завжди рухає любов до класики. Він намагається робити свої картини максимально наближеними до джерела. Проте, художник визнає, що по ходу творчого процесу відбуваються різні речі і не кожен раз виходить те, до чого він спочатку прагнув.